Я встречаюсь ежедневно
Летом, осенью, зимой
И весной, такой распевной,
Снова, Господи, с Тобой.
Знаю я, что Ты в отличье
От меня, в расцвете сил,
И что Ты, как и обычно,
Никуда не уходил.
Это я, как непоседа,
То - туда, а то - сюда,
От забора до обеда
Ждут несметные дела.
Не Тебя, меня швыряет,
Как прибрежную волну
Штурмовать ворота рая,
Падать в бездну или в тьму,
Будоражит, лихорадит,
В холод кинет или в жар,
То я горд, как на параде,
То прибитый, как комар.
Потому словно за камень
За Тебя я ухвачусь,
Встретив бурю или пламень,
Может быть, и удержусь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Два пути - сергей рудой 1 Пет.2:21 - Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
